Частота та структура переломів нижньої щелепи

Abstract

Ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів, що лікувалися у щелепно-лицевому відділенні міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Вінниці, на базі кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії ВНМУ ім. М.І.Пирогова, в період з 2010 по 2019 роки, показав частоту та структуру переломів нижньої щелепи, причини виникнення їх, складність та наявність поєднаної травми і супутньої патології. Серед пацієнтів з щелепно-лицевою патологією переломами нижньої щелепи було діагностовано у 2127 пацієнтів, що склало близько 8,96 %. Із переломів нижньої щелепи односторонні переломи нижньої щелепи зустрічалися у 1294 пацієнтів, що склало 60,8 % випадків, а двосторонні – 785 (36,9 %) потерпілих та множинні переломи нижньої щелепи зустрічалися у 48 (2,3 %) випадків. В структурі переломів нижньої щелепи переважають ангулярні переломи – 67,4 %, а також їх поєднання з ментальними – 41,8 % чи суглобовими – 36,1 %. Помітна тенденція до виникнення двобічних більш складних переломів. Зокрема часто зустрічаються поєднані травми при переломах нижньої щелепи, а також на фоні супутньої патології, що слід враховувати при складані плану лікування таких пацієнтів.

Recently, despite scientific and technological progress, there has been a worldwide increase in traumatic injuries to the head and neck. Their complexity and the presence of complications. All this is an important medical, social and economic problem. Materials and methods. A retrospective analysis of medical histories of patients treated in the maxillofacial department of the city clinical hospital of Vinnytsia, on the basis of the Department of Surgical Dentistry and Maxillofacial Surgery of VNMU named after MI Pirogov, in the period from 2010 to 2019, showed the frequency and structure fractures of the mandible, their causes, complexity and presence of combined trauma and concomitant pathology. During the reporting period, only 23,735 patients with various maxillofacial pathologies were treated in the maxillofacial department. Results. Among the maxillofacial pathology with nongunshot fractures of the mandible were 2127 patients, which was about 8.96 %, fractures of the zygomaticorbital complex of 275 patients – 1.16 %, fractures of the upper jaw – 115 injured – 0.5 %, fractures of the frontal bone – 57 patients – 0.2 %, fractures of the nasal bones – 211 patients – 0.8 %. That is, among all the pathology of the maxillofacial area, about 11.7 % belongs to traumatic injuries of the bones of the facial skeleton. Of the mandibular fractures, unilateral mandibular fractures occurred in 1,294 patients, accounting for 60.8 % of cases, and bilateral fractures occurred in 785 (36.9 %) injured, and multiple mandibular fractures occurred in 48 (2.3 %) cases. Among the fractures of the mandible there were angular, articular, mental, middle, in the body of the mandible. The largest proportion were patients with mandibular fractures in the mandibular angle – 872 patients, their percentage was equal to 67.4 %, and the smallest number of unilateral fractures were median fractures, which occurred in 41 patients, which amounted to 3.2 %. Among bilateral fractures of the mandible, which occurred in 785 cases (36.9 %), the most common were combinations of angular and articular fractures of the mandible, as well as combinations of angular and mental, mental and articular, middle and angular, in the area of the body and of the angle of the mandible . The largest share were patients with fractures of the mandible in the angle of the mandible and articular- 328 patients, their percentage was equal – 41.8 %, and the smallest number were fractures in the body of the mandible and mental – 23 injured (2.9 %). Conclusion. Over the past 10 years, there has been a tendency to increase the number of mandibular fractures. The structure of mandibular fractures is dominated by angular fractures – 67.4 %, as well as their combination with mental – 41.8 % or articular – 36.1 %. The increase in the number of fractures is due to bilateral and more complex fractures, which requires more attention when choosing treatment tactics. In the structure of fractures of the mandible quite a large number are combined fractures – 35.5 %. Of which the most common was traumatic brain injury in patients with mandibular fractures – 24.1 %. Patients with mandibular fractures in 43.5 % were diagnosed with concomitant pathology. Most often, such patients were diagnosed with pathology of the hepatobiliary system – 67.4 %. When drawing up a treatment plan should take into account the possibility of combined trauma in the fracture of the mandible, as well as the presence of concomitant pathology. All this requires finding ways to prevent fractures of the mandible and facial injuries.

Ретроспективный анализ историй болезней пациентов, лечившихся в челюстно-лицевом отделении городской клинической больницы скорой медицинской помощи Винницы, на базе кафедры хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии ВНМУ им. Н.И. Пирогова, в период с 2010 по 2019 годы, показал частоту и структуру переломов нижней челюсти, причины их возникновения, тяжесть перелома, наличие сочетанной травмы и сопутствующей патологии. Среди больных с челюстно-лицевой патологией переломы нижней челюсти были диагностированы у 2127 пациентов, что составило около 8,96 %. Среди переломов нижней челюсти односторонние переломы нижней челюсти встречались у 1294 пациентов, что составило 60,8 % случаев, а двусторонние – 785 (36,9 %) пострадавших и множественные переломы нижней челюсти встречались у 48 (2,3 %) случаев. В структуре переломов нижней челюсти преобладают ангулярный перелом – 67,4 %, а также их сочетание с ментальным – 41,8 % или суставным – 36,1 %. Заметна тенденция к возникновению двусторонних более сложных переломов. В частности часто встречаются сочетанные травмы при переломах нижней челюсти, а также на фоне сопутствующей патологии, что следует учитывать при составлении плана лечения таких пациентов.